МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 10
Під обробкою: 19

virusship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-ua

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

70,52 МгЦ областное радио

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

Авторизація

archival-photos-ukr

Начальники порту

Макаренко Пахом Михайлович

 МАКАРЕНКО Пахом Михайлович (1904-1983 рр..) - видатний працівник морської галузі, начальник трьох великих морських портів, в т.ч. Одеського, начальник Чорноморського морського пароплавства. Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного прапора, ін. урядовими нагородами.

 

П.Макаренко народився в родині чорнороба. Рано втративши батька, разом із сестрою був визначений в дитячий притулок. У віці 15 років вступив в торговий флот, влаштувався юнгою-матросом на пароплав «Світло». Майже 10 років плавав на різних суднах, потім вступив до Одеського морського технікуму. Без відриву від виробництва в 1932 р. закінчив технікум і плавав помічником капітана на суднах Чорноморського пароплавства - «Севастополь», «Київ», «КІМ», «Челюскінець».

 

У 1938 р. П.Макаренко призначають начальником Морської експедиції Управління Чорноморського пароплавства, а через рік - з квітня 1939 р. - начальником Одеського порту. На цій посаді його застала війна.

 

У героїчній обороні міста вирішальне значення мала безперебійна робота порту, «єдиною дорогою життя, що зв'язує гарнізон обложеного міста з Великою землею». Під керівництвом Пахома Михайловича була проведена безприкладна в історії воєн евакуація військ Одеського оборонного району до Криму в першій половині жовтня 1941 р.

 

Детальніше...

Тьомкін Семен Іванович

Тьомкін Семен Іванович (1895-1965 рр..) - капітан далекого плавання, великий керівник в системі Мінморфлоту, начальник Одеського порту (1937-1938 рр.., жовтень 1944 р. - грудень 1945 р.), Кавалер орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора.

 

С.Тьомкін народився в м. Миколаєві, в робітничій сім'ї. Почав трудове життя в 14 років, слюсарем-інструментальником на суднобудівному заводі. Брав участь у революційному русі. У 1915 р. призваний на Чорноморський флот, служив рульовим на міноносці «Зухвалий».

 

Після Жовтневої революції командував кавалерійським ескадроном, був призначений комісаром дивізіону канонерських човнів.

 

Демобілізувавшись, плавав матросом на морському буксирі, пароплавах «Сарич», «Крим» та ін..

 

В 1930-му р. С.Тьомкін закінчує Одеський морський технікум. З 1933 р. до першого призначення на посаду начальника ОМТП - пом. капітана, капітан на пароплавах «Чичерін», «Трансбалт», «Ворошилов», «Фабриціус», «Чапаєв» та ін.. Виконував відповідальні завдання уряду, возив найцінніші вантажі в далекі рейси.

 

Детальніше...

Музальов Степан Васильович

МУЗАЛЬОВ Степан Васильович (1898-1988) - видатний організатор портового виробництва, учасник революційного руху і громадянської війни, керував великими морськими портами СРСР, начальник Одеського порту в 1935-37 рр.. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями, знаком «Почесний працівник морського флоту».

 

С.Музальов починав життєвий шлях у Феодосії, де закінчив ремісничу школу, працював механіком на електростанції тютюнової фабрики, плавав кочегаром та механіком на пароплавах «Росія», «Колима», «Петро Регер».

 

 У роки Громадянської війни воював з махновцями і білогвардійцями, був поранений, пережив висипний тиф.

 

Після встановлення Радянської влади в Криму очолював корабельний відділ Феодосійського порту, працював на виборних посадах - головою Феодосійського порткомфлоту, секретарем парткому порту Феодосія.

 

У 1930-35 рр.. - заст. начальника, начальник Миколаївського порту. У 1935-му очолив Одеський порт.

 

 За складом характеру Степан Васильович був вимогливим, діловим і справедливим керівником, велику увагу приділяв розвитку виробничих потужностей підприємства, впровадженню передових методів роботи. При С.Музальові ОМТП вийшов на позиції передового порту СРСР, на підприємстві розгорнулися масові Ізотовський і Стаханівський рухи, зросли знамениті на всю країну бригадири А.Петраш, А.Хенкін.

 

Детальніше...

Кремлянський Микола Олександрович

КРЕМЛЯНСЬКИЙ Микола Олександрович (1877-1938 рр..) - учасник революційного руху моряків торгового флоту, організатор відновлення портового господарства на Півдні Росії після Жовтневої революції та Громадянської війни. У 1917 р. був одним з трьох делегатів Всеросійського з'їзду Рад від Одеси. Один з членів "Ради 9-ти" з націоналізації Чорноморського торгового флоту. Начальник Одеського порту в 1920-1931 рр..

 

Народився 9 травня 1877 р. в родині робітника в Севастополі. У дев'ятирічному віці чистив пароплавні котли. З 1892 р. працював підручним слюсаря на Севастопольському морському заводі, з 1902 р. - машиністом на судах Доброфлота і РОПІТ. З 1905 по 1914 рр.. - слюсар в Адміралтействі РОПІТ, а з 1914 по 1917 рр.. - на суднобудівному заводі «Наваль» у Миколаєві.

 

Був одним з організаторів першої легальної професійної організації моряків - «Реєстрації суднових команд». З 1917 по 1918 рр.. був членом Одеського ревкому та губкому. У 1917 р. брав участь у створенні «Всеросійського Союзу моряків», який провів націоналізацію торгового флоту на Чорному та Азовському морях. У 1918 р. очолював Колегію управління Чорноморсько-Азовським пароплавством.

 

Ставши начальником Одеського порту в 1920 р., Н. А. Кремлянскій в основу відновлення і розвитку потужностей підприємства поклав проект Ю. А. Бахметева.

 

Великих державних асигнувань на втілення цих проектів Н.Кремлянскій домігся, вміло використавши приїзд до Одеси в 1920 р. наркома шляхів сполучення Ф. Е. Дзержинського.

 

Детальніше...