МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 9
Під обробкою: 19

ship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-uae-procurement-ocsp-ua

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

70,52 МгЦ областное радио

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

archival-photos-ukr

Авторизація

Персоналії

Глеб-Кошанський Микола Григорович

Глеб кошанский вариант

Глеб-Кошанський Микола Григорович (17.09.1921-27.2000 рр..). Кадровий офіцер Радянської армії, кавалер бойових орденів і медалей, в тому числі ордена О.Невського, творець і директор музею Одеського порту ім. Ф.де Волана.

 

Гліб-Кошанскій прийшов працювати в Одеський порт, почавши свою кар'єру з тальмана. Був начальником складу, керував комплексом соціально-побутового обслуговування (КСБО).

 

Після виходу на пенсію начальник порту М.Павлюк запропонував Миколі Григоровичу відродити музей порту. Це була несподівана пропозиція, але вона захопила Глеб-Кошанського. Хоча він ніколи не стикався ні з історією, ні з журналістикою. Почати довелося з нуля. Протягом року він був постійним відвідувачем архіву, краєзнавчого музею, бібліотеки ім. Горького.

Детальніше...

Тимунь Микола Олексійович

tyimunТимунь Микола Олексійович 1940 р.н. - Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР, лауреат премії ім. А.Петраша, лауреат Державної премії України, лауреат премії Радянських профспілок, Почесний працівник морського флоту, Заслужений транспортник України (1998 р.), кавалер ордена Трудового Червоного прапора, прославлений бригадир госпрозрахункової укрупненої комплексної бригади Одеського порту.

 

Після служби в лавах Радянської армії в 1963 р. прийшов працювати в Одеський порт вантажником. У 1971 р. він очолив бригаду № 208 (14 вантажників), що працювала на 14 причалі.

 

У 1978 р. Микола Олексійович поступив в Одеську мореходку і в 1982-му закінчив її. Навчався без відриву від виробництва. Причому, захопив ідеєю придбання знань хлопців з бригади, стивідорів 14-го причалу. Сформував групу з 36 осіб, і всі разом навчалися. На початку 80-х 208-я була однією з найосвіченіших бригад в порту. Всі, хто вступав туди на роботу, або вже вчилися в технікумах і вузах, або поступали до навчальних закладів під впливом своїх товаришів.

Детальніше...

Стрілець Василь Олексійович

Стрелец COVER 01

СТРІЛЕЦЬ Василь Олексійович (26.06.1942 р. с.Зяньковци, Деражнянського району, Хмельницької обл.) - бригадир докерів Одеського порту, кавалер ордена «Трудової слави» Ш ступеня, Заслужений працівник транспорту УРСР, Почесний працівник морського флоту, делегат XYII і XYIII з'їздів профспілок УРСР, ветеран Одеського порту.

 

Після закінчення середньої школи В.Стрілець з 1961 по 1964 рр.. служив у лавах Радянської армії. У травні 1965 р. Стрілець поступає на роботу на перший район Одеського порту вантажником. У 1969 р. його призначили бригадиром 120-ї бригади, яка в 70-ті роки стала укрупненою комплексною. У 1981 р. без відриву від виробництва В.Стрілець закінчив Одеське морехідне училище. У зв'язку зі зміною районування бригада неодноразово змінювала свій номер, але бригадир залишався на своєму посту. З утворенням на 10 причалі В'єтнамського перевантажувального комплексу бригаді було присвоєно № 320.

Детальніше...

ГУБАНОВ Анатолій Єгорович

gubanovГубанов Анатолій Єгорович (1944 р., Саратов) - беззмінний бригадир 103-ї бригади докерів-механізаторів Одеського порту (згодом 203-ї і з 1993 р. - 303-ї бригади ТОВ «Новолог») з 1975 р. У 1980-ті рр.. бригада А.Губанова входила в трійку кращих бригад порту на ряду з бригадами Тимуня і Зимогляд. А.Губанов - кавалер Ордена Червоного Трудового прапора, медалі «За трудову доблесть», нагороджений Почесним вимпелом ММФ і ЦК профспілки. Неодноразово за підсумками внутрішньопортових соцзмагань між бригадами отримував звання «Кращий бригадир докерів-механізаторів».

 

Випускник Заволзького нафтового училища починав трудову діяльність у 1962 р. дизелістом, працював в нафторозвідці, в конторі буріння. По закінченні служби в армії повернувся туди ж, але в 1968 р. влаштувався на роботу на Одеський сталепрокатний завод, а незабаром був прийнятий портовим робочим - вантажником в Одеський морський торговельний порт. Починав на 1-му районі в 129-й бригаді у Василя Філіппенко. У березні 1975 р. був призначений бригадиром 103-ї. Тоді під командуванням молодого бригадира було всього 12 чоловік. Організаторські здібності А.Губанова, чітке дотримання ним самим і вимога від інших дотримання трудової дисципліни сприяли швидкому перетворенню бригади в передову, яка завжди виконувала і перевиконувала план колективу. На 1-му районі у 2 пол. 1970 рр.. переробляли вантажі в мішках і генеральні вантажі - металоконструкції, обладнання, папір, мішковину ...

 

У 1970-80-і рр.. працювали вантажі в'єтнамського напрямку - буквально все, від голки до великих верстатів. Одночасно з оптимізацією механізації докери освоювали нову техніку в навчальному комплексі підприємства. У 1990-і рр.. номенклатура вантажів змінилася.

Детальніше...

Турецький Володимир Соломонович

turТурецький Володимир Соломонович (1914 – 1996 рр..) - талановитий організатор механізації перевалки вантажів на підприємствах водного транспорту, раціоналізатор, Почесний працівник Морського флоту СРСР, неодноразовий призер ВДНГ; протягом 15 років очолював службу механізації Одеського порту; співавтор підручників для механізаторських спеціальностей середніх морехідних училищ; учасник Великої Вітчизняної війни.

 

В Одеський порт Турецький поступив в 1933 р. техніком автобази. У червні-серпні 1941 р. відповідав за організацію ремонту пошкодженої бомбардуваннями фашистів техніки, суден та залізничних шляхів, брав активну участь в евакуації обладнання одеських заводів. У серпні 1941 р. записався добровольцем в Червону армію. Брав участь у боях на Південно-Західному, 2-му Українському і Воронезькому фронтах. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медаллю «За відвагу». Пройшов бойовий шлях від механіка-водія танка до начальника ремонтного підрозділу бригади.

 

Після контузії Турецький спрямований у звільнену Одесу для роботи з відновлення порту. У 1956-60 рр.., працюючи на посаді начальника техвідділу ОМТП, активно займається впровадженням принципово нових технологій перевалки генеральних, навалювальних і наливних вантажів. Одна із значущих його розробок, зроблена в співдружності з «Ленморнііпроект» і «ЧорноморНДІпроект» - технологія перевалки цукру-сирцю з танкерних ємностей за допомогою зернососов (щоб судна, що перевозили нафту на Кубу, не робили холостих пробігів, на зворотний шлях їх вантажили тростинним цукром ).

Детальніше...

ГОЛУБ Валентина Володимирівна

golubГолуб Валентина Володимирівна (23.01.1937 р., сел. Южне, Харківської обл.) – ветеран Одеського порту, Почесний працівник морського транспорту України.

 

Валентина Голуб народилася в сім'ї медиків, що в 1946 р. переїхала до Одеси. В 1954 р. Голуб поступила до Водного інституту на факультет «Експлуатація водного транспорту» і в 1959 р. закінчила його. Молодий фахівець отримала призначення на посаду змінного заст. начальника складу 4-го району Одеського порту, з якого в решті утворився Іллічівський  порт. Через рік Валентину Володимирівну перевели на другий район Одеського порту зм. заст. начальника складу №25, що розташовувався на місці нинішнього морвокзалу.

 

В 1961 р. Голуб призначили заст. начальника складської частини другого району. За час роботи в Одеському порту (а це майже 43 роки) Валентина Голуб  працювала диспетчером головної диспетчерскої, ст. економістом другого району, ст. інженером комерційного відділу. В 1975 р. Голуб очолила комерційний відділ і протягом 20 років, аж до 1996 р. керувала ним. В 1996 р. на базі комерційного відділу було створено відділ зовнішньоекономічної діяльності (ВЗЕД), який очолила Валентина Голуб. З 1997 -го по 99-й вона обіймала посаду заст. начальника порту з економіки та розвитку. Потім протягом декількох років була референтом начальника порту.

 

Після виходу на заслужений відпочинок Валентина Голуб як і раніш прагне бути корисною рідному підприємству. За її безпосередньої участі були написані книги про історію Одеського порту - «Одеський порт: історія в людях» (1-е і 2-е видання), «На причалах, що пахнуть порохом».

 

Т.ОВРУЦЬКА

ХАРІТОШИН Андрій Павлович

haritoshinВивчав судноводіння в Одеському морехідному училищі ММФ Союзу СРСР (1952 - 57 рр.) і в ОВІМУ (1959 - 71 рр..), експлуатацію водного транспорту - в ОІІМФ (1981 - 84 рр..). З 1957 р. працював в ЧМП матросом, 4-м, 3-м, 1-м помічником капітана, старпомом на суднах закордонного плавання. В 1964 - 75 рр.. ходив на суднах НМП. 1975 -76 рр.. - помічник капітана, старший лоцман Іллічівського порту. В 1976 - 79 рр. - був відряджений у республіку Мозамбік. У 1979 р. повернувся до Іллічівського порту. 1980 - 89 рр. - працював в Управлінні ЧМП начальником відділу кадрів УПФ. З 1989 р. і до виходу на пенсію (2005 р.) - капітан Одеського порту, заступник начальника порту з безпеки мореплавання.

 

У цей період Харітошин проявив себе ініціатором розробки та впровадження «Системи управління капітана порту», яка відповідно до Міжнародних Конвенцій і законодавству України лягла в основу безпеки мореплавання в портах та їх акваторіях. У 1997 р. вперше в Україні під його керівництвом була освоєна «Лоцманська супутникова система» для забезпечення введення і виведення суден у портах, незалежно від кліматичних умов. Це скоротило простої суден і підвищило безпеку мореплавання. У 1999 р. він розробив «Схему швартування танкерів вантажопідйомністю 100 тис. т у нафтогавані», що дозволило Одеському порту значно збільшити переробку нафтопродуктів.

 

За його участю розроблена і впроваджена «Портова електронно-картографічна система», яка збільшила інформаційне поле швартування, розміщення біля причалів і обробки суден. Під керівництвом Харітошина працівники Управління капітана порту спільно з УкрНДІМФ і ОДМА брали участь у створенні нових нормативних документів з безпеки мореплавання.

Детальніше...

Данилко Валентин Михайлович

danilko

Данилко Валентин Михайлович (18.01.1943 р. - 11.2011 р., м. Оренбург) - начальник плавмайстерень Одеського порту, Почесний працівник морського і річкового транспорту, нагороджений Почесною грамотою Кабміну України, відзначений «Почесною відзнакою» начальника порту.

 

Трудову діяльність Данилко розпочав в 1961 р. У 1968 р. закінчив Одеське морехідне училище. Валентин Михайлович працював на суднах ЧМП, Новоросійського пароплавства, де отримав великий досвід експлуатації та ремонту суднових енергетичних установок. За рейси на Кубу і до В'єтнаму під час криз пізніше отримав статус учасника бойових дій.

 

У 1983 р. В.Данилко поступив на роботу до Одеського порту. Починав груповим механіком портофлоту. У 1985 р. очолив плавмайстерню № 650, якою керував до останніх років свого життя. Завдяки зусиллям Данилко за досить короткий час невелика портова плавмайстерня перетворилася на сучасний судноремонтний комплекс. З його ініціативи були відкриті кілька нових виробничих ділянок, освоєно більше 30 видів нових робіт і послуг.

Детальніше...