МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

На рейді: 8
Під обробкою: 18

virusship-handling-uahandling-railway-transport-uae-procurement-uspa-ua

РОЗДІЛИ

agency-company-ukr

Investment

resolution-ukr

anti-corruption-ukr

comment-ukr

procurement-ukr

monitor-ukr

recommendation-ukr

70,52 МгЦ областное радио

Порт у соціальних мережах

 

n-an-an-an-a

Авторизація

archival-photos-ukr

Євротеминал

Карантинна гавань утворена Карантинним і Платонівської молами, а також Бакалійної набережної; отримала назву від Карантину, недобудованого на набережній гавані Де-Воланом Ф. П., а з початку 19 ст. (При Олександрі I), розташованого в тилу Бакалійні набережній.

 

Акваторія Карантинної гавані становила 23,94 га. Вхід в гавань (ширина близько 320 м.) був орієнтований на схід - північний схід. Довжина всіх набережних дорівнювала 1543 м, з яких діючих було 576 м, інша частина була недоступна для судів через мілководдя.

Детальніше...

НАФТОВА ГАВАНЬ, НАФТОВИЙ МОЛ. Комплексу Нафтогавані на початку Пересипу, на відстані 1500 м від Адміралтейства РОПІТ (нині СРЗ «Україна»), дав початок Нафтовий мол (1885 – 1895 рр..), довжиною 1144 м, з прибудованою під прямим кутом шпорою довжиною 151 м, з набережною в 456 м при глибині 7,3 м. Він став північною межею Одеського порту. Спочатку нафтопродукти приходили в тарі, а вивозилися гужем. В 1899 р. за контрактом між містом і акціонерним товариством «Російський Стандарт» був побудований нафтопровід з двома насосними станціями;

Детальніше...

Потаповський мол, побудований за проектом Фон-дер-Фліса в 1844-50 рр.. в якості захисту порту від хвилювання із заходу і від наносів. Примикає до Андросовського молу майже під прямим кутом. Потаповський мол отримав ім'я підрядника, купця I гільдії С.І. Потапова.

 

Голова Потаповського з крайом Військового (Практичного) молу утворюють вузький вхід до Практичної гавані.

Детальніше...

Андросівський мол. Спочатку побудований за проектом Б.В.Фон-Дер-Фліса в парі з Потаповським молом в 1842 – 43 рр.. з метою захисту порту від хвилювання і від наносів з Заходу. Названий на честь підрядника купця Андросова. Становив прямий кут з Практичною (Кавуновою) набережною.

 

До 1877 р. дерев'яна конструкція молу була облицьована каменем і мала кам'яну набережну довжиною 356 м. У 1912 р. мол знову був перевлаштувати, довжина причальної лінії збільшилася до 363 м; у 1913 р. довжина її експлуатаційних дільниць дорівнювала 356 м.

Детальніше...

ВІЙСЬКОВИЙ МОЛ - один з трьох перших основних молів порту поряд із Карантинним та Платонівським. Його почали будувати одночасно з портом - 22 серпня 1794 р. У основі лежить Мале жете (в перекладі з франц. малий мол), побудоване ще за проектом Де-Волана. У 1795 р. був побудований фундамент Військового молу завдовжки 238 м і глибиною 5,8 м. Утворена гавань служила надійним укриттям для флотилії І.Де-Рібаса. Нижче цієї гавані були споруджені 3 верфі для будівництва та ремонту військових кораблів. До Кримської війни Військовий мол подовжували тричі (1812 р., 1832 р. і 1833 р.). При цьому кожен раз подовження відбувалося під різними кутами, і мол до початку 20-го століття мав ламану форму. З будівництвом Військового молу формувалася Практична (спочатку Купецька) гавань.

Детальніше...

Новий мол - побудований в Одеському порту за проектом К. Гартлея з бетонних масивів в 1874-77 рр.. у вигляді прямокутника довжиною 324 м, шириною 86 м, при глибинах - праворуч 7,3 м, зліва 6,4 м. На Новому молу спочатку перевантажували генеральні вантажі (в бочках, ящиках, мішках), ліс та інші будматеріали. Надалі стали переробляти вугілля, яке надходило суднами з Англії, залізницею - з Польщі, донецьке вугілля - з Маріуполя баржами, кількістю 400 - 600 тис. т/рік. Для переробки вугілля на молу РОПІТ придбав 2 парових портальних крани вантажопідйомністю 1,5 т. Лише в 1890 р. на молу за дорученням міста Російське товариство страхування і

Детальніше...

Платонівський мол - один з трьох перших основних молів Одеського порту. Названий на честь Платона Зубова, фаворита Катерини II. На його ім'я в травні 1794 р. був надісланий рескрипт про будівництво Одеси, який поклав початок порту і місту. Будівництво платонівського молу розпочато в серпні 1794 р. До 1797 згідно зі звітом Ф.П. Де-Волана Павлу I була побудована «Велика середня пристань, яка зовсім закінчена і служить для Купецької гавані і вивантаження товарів». Довжина пристані 176 м, ширина - 13 м, прибудови до неї під кутом 135 градусів - 53. Велика середня пристань була звернена в сторону Військового молу. Перейменована в Платонівську пристань в 1803 р. при Олександрі I.

Детальніше...

danilko

Данилко Валентин Михайлович (18.01.1943 р. - 11.2011 р., м. Оренбург) - начальник плавмайстерень Одеського порту, Почесний працівник морського і річкового транспорту, нагороджений Почесною грамотою Кабміну України, відзначений «Почесною відзнакою» начальника порту.

 

Трудову діяльність Данилко розпочав в 1961 р. У 1968 р. закінчив Одеське морехідне училище. Валентин Михайлович працював на суднах ЧМП, Новоросійського пароплавства, де отримав великий досвід експлуатації та ремонту суднових енергетичних установок. За рейси на Кубу і до В'єтнаму під час криз пізніше отримав статус учасника бойових дій.

 

У 1983 р. В.Данилко поступив на роботу до Одеського порту. Починав груповим механіком портофлоту. У 1985 р. очолив плавмайстерню № 650, якою керував до останніх років свого життя. Завдяки зусиллям Данилко за досить короткий час невелика портова плавмайстерня перетворилася на сучасний судноремонтний комплекс. З його ініціативи були відкриті кілька нових виробничих ділянок, освоєно більше 30 видів нових робіт і послуг.

Детальніше...

haritoshinВивчав судноводіння в Одеському морехідному училищі ММФ Союзу СРСР (1952 - 57 рр.) і в ОВІМУ (1959 - 71 рр..), експлуатацію водного транспорту - в ОІІМФ (1981 - 84 рр..). З 1957 р. працював в ЧМП матросом, 4-м, 3-м, 1-м помічником капітана, старпомом на суднах закордонного плавання. В 1964 - 75 рр.. ходив на суднах НМП. 1975 -76 рр.. - помічник капітана, старший лоцман Іллічівського порту. В 1976 - 79 рр. - був відряджений у республіку Мозамбік. У 1979 р. повернувся до Іллічівського порту. 1980 - 89 рр. - працював в Управлінні ЧМП начальником відділу кадрів УПФ. З 1989 р. і до виходу на пенсію (2005 р.) - капітан Одеського порту, заступник начальника порту з безпеки мореплавання.

 

У цей період Харітошин проявив себе ініціатором розробки та впровадження «Системи управління капітана порту», яка відповідно до Міжнародних Конвенцій і законодавству України лягла в основу безпеки мореплавання в портах та їх акваторіях. У 1997 р. вперше в Україні під його керівництвом була освоєна «Лоцманська супутникова система» для забезпечення введення і виведення суден у портах, незалежно від кліматичних умов. Це скоротило простої суден і підвищило безпеку мореплавання. У 1999 р. він розробив «Схему швартування танкерів вантажопідйомністю 100 тис. т у нафтогавані», що дозволило Одеському порту значно збільшити переробку нафтопродуктів.

 

За його участю розроблена і впроваджена «Портова електронно-картографічна система», яка збільшила інформаційне поле швартування, розміщення біля причалів і обробки суден. Під керівництвом Харітошина працівники Управління капітана порту спільно з УкрНДІМФ і ОДМА брали участь у створенні нових нормативних документів з безпеки мореплавання.

Детальніше...

golubГолуб Валентина Володимирівна (23.01.1937 р., сел. Южне, Харківської обл.) – ветеран Одеського порту, Почесний працівник морського транспорту України.

 

Валентина Голуб народилася в сім'ї медиків, що в 1946 р. переїхала до Одеси. В 1954 р. Голуб поступила до Водного інституту на факультет «Експлуатація водного транспорту» і в 1959 р. закінчила його. Молодий фахівець отримала призначення на посаду змінного заст. начальника складу 4-го району Одеського порту, з якого в решті утворився Іллічівський  порт. Через рік Валентину Володимирівну перевели на другий район Одеського порту зм. заст. начальника складу №25, що розташовувався на місці нинішнього морвокзалу.

 

В 1961 р. Голуб призначили заст. начальника складської частини другого району. За час роботи в Одеському порту (а це майже 43 роки) Валентина Голуб  працювала диспетчером головної диспетчерскої, ст. економістом другого району, ст. інженером комерційного відділу. В 1975 р. Голуб очолила комерційний відділ і протягом 20 років, аж до 1996 р. керувала ним. В 1996 р. на базі комерційного відділу було створено відділ зовнішньоекономічної діяльності (ВЗЕД), який очолила Валентина Голуб. З 1997 -го по 99-й вона обіймала посаду заст. начальника порту з економіки та розвитку. Потім протягом декількох років була референтом начальника порту.

 

Після виходу на заслужений відпочинок Валентина Голуб як і раніш прагне бути корисною рідному підприємству. За її безпосередньої участі були написані книги про історію Одеського порту - «Одеський порт: історія в людях» (1-е і 2-е видання), «На причалах, що пахнуть порохом».

 

Т.ОВРУЦЬКА

turТурецький Володимир Соломонович (1914 – 1996 рр..) - талановитий організатор механізації перевалки вантажів на підприємствах водного транспорту, раціоналізатор, Почесний працівник Морського флоту СРСР, неодноразовий призер ВДНГ; протягом 15 років очолював службу механізації Одеського порту; співавтор підручників для механізаторських спеціальностей середніх морехідних училищ; учасник Великої Вітчизняної війни.

 

В Одеський порт Турецький поступив в 1933 р. техніком автобази. У червні-серпні 1941 р. відповідав за організацію ремонту пошкодженої бомбардуваннями фашистів техніки, суден та залізничних шляхів, брав активну участь в евакуації обладнання одеських заводів. У серпні 1941 р. записався добровольцем в Червону армію. Брав участь у боях на Південно-Західному, 2-му Українському і Воронезькому фронтах. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медаллю «За відвагу». Пройшов бойовий шлях від механіка-водія танка до начальника ремонтного підрозділу бригади.

 

Після контузії Турецький спрямований у звільнену Одесу для роботи з відновлення порту. У 1956-60 рр.., працюючи на посаді начальника техвідділу ОМТП, активно займається впровадженням принципово нових технологій перевалки генеральних, навалювальних і наливних вантажів. Одна із значущих його розробок, зроблена в співдружності з «Ленморнііпроект» і «ЧорноморНДІпроект» - технологія перевалки цукру-сирцю з танкерних ємностей за допомогою зернососов (щоб судна, що перевозили нафту на Кубу, не робили холостих пробігів, на зворотний шлях їх вантажили тростинним цукром ).

Детальніше...